ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗУЮЧОГО ВІДБОРУ В ПОПУЛЯЦІЯХ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ

М. С. Бердичевський, Є. І. Федорович, М. І. Кузів, І. В. Новак

Узагальнені літературні дані та результати власних досліджень значимості різних форм відбору при формуванні генетичної структури популяцій молочної худоби. Оцінюється роль можливих генетичних механізмів оптимізуючого відбору як своєрідної динамічної форми стабілізуючого, діючого кооперативно із дизруптивним, рухомим та штучним у відповідних агроекосистемах. Показано, що адаптивна норма популяцій молочної худоби еволюціонує від М- до М+ фенокласу, стабілізуючись в М0 фенокласі при рівнозначності дії векторів природнього і штучного відборів. Визначено п'ять етапів формування молочних типів худоби шляхом внутрішньо- і міжпородних схрещувань. Сформульована гіпотеза, згідно з якою формування селекціонованих морфо-фізіологічних типів тварин обумовлено алельним станом генів: гормону росту (19 хромосома) і регулятором його активності PIT-1 (1 хромосома), пролактину в комплексі з генами казеїнового комплексу та мікросателітів розміщених у 6 хромосомі.

Ключові слова: ПОРОДА, ПОПУЛЯЦІЯ, ГЕНОТИП, ГЕНЕТИЧНІ МАРКЕРИ (MAS), ГЕНЕТИЧНА МІНЛИВІСТЬ, ГЕНЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, АДАПТИВНА НОРМА, АГРОЕКОСИСТЕМА, ФОРМИ ВІДБОРУ, ЕТАПИ ОПТИМІЗУЮЧОГО ВІДБОРУ, ГОЛОВНІ ГЕНИ (QTL).

скачати повний текст статті в форматі PDF